Запитання/Відповіді

Різноманітні чинники, що призводять до особливого розвитку статевих ознак, загалом називають інтерсекс-чинниками. Ці чинники можуть спричиняти певні особливості у будові зовнішніх статевих органів, внутрішніх статевих органів, статевих хромосом або статевих гормонів. Найбільш поширені серед них є такі:

• зовнішні статеві органи, які не можна однозначно класифікувати як чоловічі чи жіночі;
• неповний або незвичайний розвиток внутрішніх статевих органів;
• невідповідність між зовнішніми статевими органами та внутрішніми статевими органами;
• особливості формування статевих хромосом;
• особливості розвитку яєчок або яєчників;
• надмірне або недостатнє вироблення статевих гормонів;
• нездатність організму реагувати на статеві гормони.

«Інтерсекс» [лат. Inter… — між, посеред і лат. Sexus — стать] спочатку був медичним терміном, який згодом підхопили і почали застосовувати більш широко стосовно людей, що мають певні особливості статевого розвитку. Чимало експертів інтерсекс-людей рекомендували прийняти до використання також термін «особливості статевого розвитку».

На це питання немає однозначної відповіді. Експерти не згодні навіть з тим, що саме відповідає критеріям приналежності до інтерсекс. Державні установи досі не збирають статистику про інтерсекс-осіб. Деякі експерти вважають, що на кожних 1500 дітей народжується до 1 дитини з інтерсекс-особливостями. Водночас, статистика ООН стверджує, що у світі існує від 0,5 % до 2 % інтерсекс-людей.

Порушення формування статі (ПФС) – медичний термін, що використовується в Міжнародному класифікаторі хвороб (МКХ) з метою описати всю різноманітність вроджених статевих особливостей, що пов’язані з інтерсекс-варіаціями. У медичній літературі ПФС трактується, як «стан, пов’язаний з клініко-біохімічним проявом невідповідності між генетичною, гонадною і фенотипічною статтю дитини».

Дехто, дотичний до інтерсекс-активізму, використовує цю абревіатуру, для обґрунтування своєї взаємодії з медичними установами. У спробах уникнути негативних конотацій, пов’язаних зі словом «порушення», дехто використовує термін «різноманітність формування статі» .

Згідно з класифікацією МКХ до інтерсекс-людей відносять осіб, для яких характерними є певні ознаки.

Назвемо деякі варіації ознак:

• Вроджена гіперплазія надниркових залоз, що призводить до надвиробництва гормонів у наднирковій залозі і викликає маскулінізацію статевих органів у новонароджених.
• Дефіцит 5-альфа-редуктази, при якому низький рівень ферменту, 5-альфа-редуктази, викликає неповну маскулінізацію статевих органів у новонароджених.
• Часткова нечутливість до андрогенів, при якій клітини не реагують нормально на тестостерон і відповідні гормони, що призводить до неповної маскулінізації статевих органів у новонароджених.
• Недостатній розвиток статевого члена, при якому дитина народжується без статевого члена.
• Повна нечутливість андрогенів, при якій клітини не реагують на тестостерон і пов’язані з ними гормони, спричиняє формування жіночих статевих органів у немовлят з чоловічими хромосомами.
• Варіація Клайнфельтера, за якої новонароджені чоловічої статі народжуються з додатковою Х (жіночою) хромосомою, яка зазвичай викликає неповну маскулінізацію та інші особливості формування статі.
• Варіація Шерешевського-Тернера, за якої новонароджені жіночої статі з’являються на світ з однією, а не двома, Х (жіночими) хромосомами, що спричиняє особливості розвитку.
• Вагінальний агенез, при якому новонароджені жінки народжуються без піхви.

Не завжди. Деякі особливості формування статі, властиві інтерсекс, призводять до народження немовлят з геніталіями, які не можуть бути однозначно визначені як чоловічі або жіночі (так звані неоднозначні статеві органи). Ці ознаки інтерсекс зазвичай виявляються при народженні.

Перші чотири перераховані вище особливості — вроджена гіперплазія надниркових залоз, дефіцит 5-альфа-редуктази, часткова нечутливість до андрогенів і агенезія статевого члена та решта чотири перераховані вище, повна нечутливість до андрогенів, варіація Клайнфельтера, варіація Тернера та вагінальний агенез — зазвичай не призводять до неоднозначних змін статевих органів і можуть бути не діагностовані при народженні дитини. Немовлята, що з’являються на світ з такими особливостями, мають зовнішні статеві органи подібно до інших дітей. Їх належність до інтерсекс-людей може виявитися пізніше в їхньому житті, часто це відбувається в період статевого дозрівання.

Коли дитина народжується з статевими органами, що викликають сумніви, лікарі провадять обстеження та виконують лабораторні дослідження, щоб визначити, стать дитини. Важливо відразу з’ясувати, що дитина є інтерсекс.

На жаль, всі втручання, які здійснюються стосовно інтерсекс-немовлят, часто не є необхідними, до того ж вони відбуваються без згоди пацієнта з огляду на його вік. Результатами таких втручань часто стає втрата відчуттів, болі, стерильність, психологічні травми.

Важливою метою при визначенні статі є збереження репродуктивної функції там, де це можливо, а також забезпечення належного функціонування кишковика і сечового міхура, збереження чутливості статевих органів.

Зазвичай не є медичною необхідністю негайна операція, щоб «переробити» статеві органи дитини на більш видимі як чоловічі або жіночі. Іноді операція потрібна для виправлення особливостей, які можуть шкодити здоров’ю дитини. Батьки, лікарі та інтерсекс-люди можуть мати різні думки про те, як, і у якому віці необхідно здійснювати операцію, щоб змінити вигляд статевих органів, що можуть сприйматися неоднозначно.

На сьогодні немає достатньо доказів і не проведено досліджень, що такі рішення варто приймати відразу. Переважає думка, що рішення про оперативне втручання може приймати лише сама людина, досягнувши зрілого віку.

Життєвий досвід і медична практика вказують, що люди народжені з інтерсекс-особливостями не завжди задоволені. Люди з інтерсекс-особливостями іноді вважають, що визначена їм при народжені стать не завжди підходить; тому ці особи вирішують жити у тій статі, яку вони вважають своєю за відчуттями. Нині ще зібрано дуже мало інформації з цього приводу.

Сексуальна орієнтація інтерсекс-людей справа надзвичайно індивідуальна. І тому прив’язувати її до загального визначення сексуальної орієнтації будь-кого не варто.

Найбільшою проблемою інтерсекс-людей є непоінформованість суспільства про їх існування в людському середовищі. Позбавлення правового і суспільного визнання. Інтерсекс-люди фактично полишені самі на себе.

Інтерсекс-люди змушені жити в умовах стигматизації, дискримінації в освіті, трудовій зайнятості, охороні здоров’я, спорті, в доступі до соціальних послуг, при одержанні документів, що посвідчують їх особу.

• Право на життя, свободу і особисту недоторканність.
• Право на свободу від дискримінації.
• Право людини на збереження своєї індивідуальності. Недопущення будь-яких, що принижують гідність, неузгоджених медичних втручань.
• Право на збереження здоров’я.
• Право на приватне життя.
• Право на створення сім’ї.

Право брати участь у громадському і культурному житті.

Стосовно інтерсекс-людей не варто говорити «інтерсексуальність», «інтерсексуальний» або «інтерсексуал», а також вживати вигадане слово «інтерсексність», утворене за допомогою абстрактного суфікса -ість. Слід вживати термін інтерсекс, який вказує тільки на біологію статі, він не має ніякого відношення до поняття сексуальність. А згадані вище слова створюють видимість зв’язку поняття інтерсекс з сексуальністю, адже слово «sex» українською / російською найчастіше перекладається і набуло популярності як секс (статевий контакт), сексуальність не означає ще і «стать», як англійською. Правильно говорити «інтерсекс», «інтерсекс-людина», «інтерсекс-люди».

На сьогодні терміни гермафродит, гермафродитизм, псевдогермафродитизм вважаються застарілими, а тому рідко вживаються на практиці.

Ні, інтерсекс – це біологічна особливість формування статі людини, а гендер це те як людина позиціонує себе в суспільстві.

Людина якій не притаманні статеві інтерсекс-особливості не повинна називати себе інтерсексом.